Усі сучасні батьки рано чи пізно вирішують для себе, коли вже можна включати мультики або давати планшет з іграми. Мотиви у всіх різні: хтось вважає, що мультфільми нині розвиваючі, тому вмикати їх можна і потрібно якомога раніше (і виробники ж пишуть 0+), комусь треба просто звільнити час для себе та домашніх справ, хтось вважає що це все одно рано чи пізно станеться, тому не біда, якщо малюк долучиться до екранного життя з пелюшок, а для когось це єдиний спосіб нагодувати дитину.
Так, складно уявити сучасну дитину, яка не бачила мультфільм, телевізор або будь-який інший ґаджет. Більше того, мультфільми – це справді частина культурного та соціального середовища, яке також розвиває та навчає. Тому ми не виходимо з позиції, що мультики – це “зло”. Але, як казав один древній вчений “Все є ліки, і все є отрута. Одне від іншого відрізняє лише кількість”. А у випадку з мультиками ще й вік, у якому вони стають невід’ємною частиною життя дитини. Отже, коли вже безпечно і корисно включати дитині мультики?
Почну з того, як розвивається мозок дитини в ранньому дитинстві і як ґаджет та мультики впливають на його розвиток. Пізнання навколишньої дійсності починається з відчуття та сприйняття, потім воно переходить до просторово-образного мислення (до 4 років). Іншими словами, мислення починає формуватися зі стадії сенсомоторного інтелекту (0-2 роки), що розвивається у процесі дієвої, практичної взаємодії з навколишнім середовищем. Дитина перебуває «в полоні» ситуацій та подій, тобто її мислення не відбувається без опори на «споглядання» ситуації та можливості діяти у ній. Таке мислення ще називають “ручним”. Відповідно, дитині для розвитку її пізнавальних процесів необхідно вивчати цей світ та його складові всіма доступними способами – дивитися, чіпати, нюхати, пробувати смак, обмацувати, робити елементарні маніпуляції дл вивчення різних властивостей предметів – кидати, стискати, облизувати, жувати тощо. Саме тому все, що потрапляє малюкові в ручки, неодмінно тягнеться в рот, жбурляється на підлогу і т.д.
Що ж відбувається зі сприйняттям під час перегляду мультфільму у дитини до 2 років? Мультик – це набір картинок і звуків, з якими дитина може робити тільки одне – дивитися і слухати, з нею не зробиш жодних маніпуляцій, дитина ніяк не бере участі в мультику. Мультфільм пропонує готовий образ (до того ж не завжди реалістичний, адже навіть батьки часом не можуть визначити хто ж це зображений) – візуальний, звуковий, який ще й представлений у плоскому 2D форматі та робить незрозумілі для цього рівня розвитку інтелекту дитини дії – «падає» за екран монітора, з’являється нізвідки, зазвичай емоційно спотворений (або позбавлений відповідних емоцій взагалі, або ці емоції гіпертрофовано виражені). Але щоб мислення вийшло на наступний рівень – просторово-образний, дитині необхідно створити в голові «картотеку» з усіляких предметів навколишньої дійсності (виробляючи з ними описані вище маніпуляції та вивчаючи їхні властивості), а не поглинати готові абстрактні образи. Тому долучаючи дитину до перегляду мультиків з раннього дитинства, батьки збіднюють середовище її пізнання, «заливаючи» у свідомість готові вигадані кимось образи і позбавляючи можливості дитини самій цей образ створити у 3D форматі.
Ще хотілося б сказати кілька слів про те, як мультфільми впливають на уяву та фантазію дитини. Уява є основою наочно-образного мислення і є однією з форм психічного відображення світу. Воно формується у безпосередньому практичному досвіді дитини. Пропонуючи готовий, повністю «укомплектований» образ, мультфільм знижує розумові зусилля для його самостійного створення, суттєво збіднюючи фантазію. Саме мультфільми з раннього дитинства часто стають головною причиною нелюбові до книг у дітей – адже малюк звикає, що йому подається готова візуально-звукова картинка, і читати книгу йому стає нецікаво.
Також перегляд телевізора та мультфільмів впливає на розвиток уваги. Результати досліджень показують, що з кожною додатковою годиною перегляду телевізора дитиною до трьох років, ймовірність проблем із концентрацією уваги до семирічного віку зростає приблизно на 10%. А низька довільність уваги – це один із факторів неготовності до шкільного навчання та неуспішності за шкільною програмою [тут і далі – результати досліджень наведені з книги Дж. Медіни, Правила розвитку мозку дитини].
Також дані різних досліджень свідчать про те, що діти, які до 4 років проводять час перед телевізором, схильні до гіршої емоційної та поведінкової саморегуляції. Перегляд телевізора та моніторний час загалом гальмує також розвиток мовлення дитини. І це стосується як «розвиваючих» мультфільмів та ігор, так і просто включеного телевізора як “фон”. Відомо, що загалом сучасні діти починають говорити на півроку пізніше, ніж попереднє покоління. Дослідження раннього розвитку показують, що немовлята та малюки гостро потребують безпосереднього ЖИВОГО спілкування з дорослими для здорового зростання мозку та розвитку відповідних соціальних, емоційних та когнітивних навичок. Спілкування з ґаджетами цей розвиток гальмує.
Важливо також пам’ятати, що те, що ми пропускаємо до свідомості дитини, впливає і на її поведінку. Так, для багатьох спосіб включити мультик або якесь відео стає чимось на кшталт пустушки для малюка – адже він гарантовано «залипне» і заспокоїться. У психології є поняття відстроченої імітації – здатність відтворювати поведінку, побачену лише раз (багато батьків, наприклад, радіють з того, що мультик «навчив» малюка махати «привіт» чи «бувай»). Дитина здатна вперше відтворити побачене навіть через кілька місяців, тому засмічувати пізнавальний простір дитини переглядом телевізора, а тим більше примітивними відео не зовсім розумно. Завжди слід пам’ятати про те, який вплив це матиме на дитину. І наслідки цього впливу буде помітно далеко не відразу, адже він має «накопичувальний» ефект.
Дослідження також підтверджують той факт, що перегляд мультиків, онлайн ігри та відео здатні викликати агресію, оскільки нервова система дитини перезбуджується та не встигає обробляти велику кількість імпульсів, які продукують різноманітні ґаджети. Не дарма психологи при зверненні батьків із проблемою агресивної поведінки у дітей одразу цікавляться кількістю часу, який дитина проводить з ґаджетами.
Ще важливо пам’ятати про те, що велика кількість моніторного часу пригнічує рухову активність і навпаки – збуджує нервово-емоційну. Саме тому неврологи не рекомендують перегляд мультфільмів перед сном, а також радять обмежити (аж до повного виключення) екранного часу при проблемах зі сном, надмірної збудливості, гіперактивності.
Наступний момент на якому я хотіла б акцентувати увагу, це мотивація батьків включити малюку мультфільм. Як показує практика, спостерігається тенденція “омолодження” залучення до моніторного проведення часу, тобто батьки починають включати мультики або давати ґаджети малюкові все раніше – буквально з перших місяців життя. Мама зазвичай мотивує таке своє рішення бажанням чимось зайняти дитину, доки вона займається домашніми справами, відволікти, розвивати, зацікавити її. Так, безумовно, простіше включити чарівно-магнетичний монітор, ніж вигадувати та організовувати заняття для такого малюка, а тим більше просто взяти на ручки та задовольнити головну психоемоційну потребу малюка – контакт із мамою. І через це у батьків залежність від ґаджетів може розвиватися навіть швидше, ніж у самих дітей.
Але, по-перше, варто пам’ятати про те, що в перший рік життя дитина розвивається через тіло, їй потрібна рухова активність. Занурення в екранну реальність буквально гіпнотизує малюка, позбавляючи його потреби рухатися. По-друге, звичка мами захоплювати дитиною тільки телевізором або планшетом формується дуже швидко, і до 3 років це може перерости в залежність – і у дитини, і у мами, яка не буде розуміти чим можна ще зацікавити і захопити дитину. Так, на перший погляд здається, що 10-15 хвилин на день не завдасть шкоди розвитку малюка. Але практика показує, що цей час ніколи не обмежується 15 хвилинами – батьки (не дитина!) “підсідають” на цю звичку – включати телевізор або давати ґаджет за кожної найменшої примхи, непослуху та своєї потреби звільнити собі 15 хвилин часу, і вже до 2-3 років моніторний час для дитини збільшується до 2-3 години на день. Мультфільми та планшет стають тією чарівною “цукеркою”, за допомогою якої батьки мотивують дитину – заохочують і карають. Поступово ґаджет стає ще одним членом сім’ї, без якого ця сім’я вже не мислить себе.
І, що важливо, дитину, яка з пелюшок долучилася до моніторних розваг, справді набагато складніше чимось захопити, бо мультик об’єктивно набагато цікавіший за книгу чи самостійну гру. І тут мені хотілося б ще раз підкреслити те, що таке ставлення формують у дитини саме батьки. Для багатьох мам згодом стає просто непосильною задачею зацікавити дитину книгою, адже картинка мультика, що рухається і видає звуки для малюка набагато привабливіша за книжкові статичні малюнки.
Хотілося б також зазначити, що одним із найчастіших запитів до психолога у батьків молодших школярів та підлітків є відсутність мотивації до навчання та інших занять, інтернет- та ігрозалежність. Коріння цих проблем лежить саме в лояльному відношенні батьків до моніторної залежності з раннього дитинства. І до своєї цієї залежності насамперед. Дивно чекати від дитини іншої поведінки, якщо для мами та тата цілодобово включений телевізор, комп’ютерні ігри та постійне “висіння” в інтернеті є нормою життя.
Ще один із дуже частих запитів до психолога є відсутність самостійності, “болюча” залежність від мами у дитини, невміння та небажання грати самостійно своїми іграми та іграшками. Дитині цієї самостійності також потрібно вчитися. Але не “привчанням” до неї, залишаючи проплакатися немовля в ліжечку або якомога раніше віддаючи в садок. А шляхом надання дитині часу грати самостійно. Після півтора року, коли дитина опановує здатність маніпулювати предметами (чому попередньо його повинна навчити мама, проробляючи ці дії разом), їй потрібно надавати час для самостійної гри. І збільшувати цей час із віком. До чотирох років у дитини має бути не менше 2 годин на день для самостійних занять – коли вона грає та розважає себе сама. Реальність така, що цього часу сучасним дітям катастрофічно бракує.
У сучасних мам є нав’язлива потреба постійно дитину чимось розважати і займати, створювати якісь спеціальні для неї умови (шукати і купувати все “дитяче”), перманентно з нею щось “робити”. Мультики також стають тією кнопочкою, включаючи яку мама мінімізує свою тривогу – адже дитина чимось “зайнята”, ще й “розвиваючим” та й мамі не заважає заразом. Телефон із мультиками чи планшет із грою стає психологічною “пустушкою”, яку мама вручає дитині, щоб “не крутився під ногами”, “не кричав”, “не бігав” у більшості побутових ситуацій – спілкуючись з подругою в кафе, розмовляючи по телефону, перебуваючи у черзі у магазині чи поліклініці, готуючи вечерю. Діти буквально не навчаються чекати, перебувати у стані “нічогонероблення”. І виходить, що більшу частину свого часу дитина проводить у саду та/або на заняттях, а час вдома розподіляється між екранами ґаджетів. У дитини просто не залишається вільного часу, в який вона могла б вигадувати собі заняття без зовнішніх “стимуляторів” – моніторів, аніматорів та ігрових кімнат. І це також несприятливо позначається розвитку малюка, збіднюючи його фантазію, позбавляючи його можливості активно пізнавати світ – через дотик, взаємодія, конструювання тощо.
Ще одніє проблемою нашого часу є годування малюка під мультики. Таким чином дуже швидко сформується звичка їсти ТІЛЬКИ під мультики. А це загрожує тим, що порушується харчова поведінка дитини: вона відкриває рота і їсть не тому, що голодна, а тому що готова робити що завгодно, аби дивитися мультик. Навіть дорослій людині дієтологи та фахівці з харчування не рекомендують дивитися телевізор або читати під час їжі – адже коли увага розосереджена, шлунковий сік виділяється пізніше і почуття насичення також спізнюється, що може призвести до переїдання та зайвої ваги. Це також загрожує тим, що дитина не вчиться відчувати свої потреби – голоду, спраги. Їжа починає асоціюватися тільки з отриманням задоволення, а це також прямий шлях до проблем харчової поведінки та відсутністю контакту зі своїм тілом у майбутньому.
Отже, у якому віці оптимально залучати дитину до віртуального світу ґаджетів? За умови контролю за тривалістю перегляду та змістом контенту, що надається, – не раніше 2 років (Американська асоціація педіатрії настійно рекомендує утриматися від перегляду ТБ до 2 років). На жаль, віртуально-екранний світ улаштований таким чином, що наслідки його впливу помітні далеко не одразу. І по суті виміряти рівень шкоди чи користі на даний момент неможливо.
Насамкінець мені б також хотілося акцентувати увагу на тому факті, що шкідливі не стільки мультики самі по собі, скільки мультики як порятунок для батьків. Делегування ґаджетам виховної та “заспокійливої” функцій завдає величезної шкоди авторитету батьків, їх контролюючій функції. Дитина завжди відчуває, коли дорослий не справляється, а чим раніше мама чи тато починають використовувати монітор як рятувальне коло для себе, тим вірогідніше, що вони стануть залежними від нього ще раніше, ніж сама дитина. Тому висновок однозначний: що пізніше відбудеться знайомство малюка з віртуальним світом, то краще. І для батьків у тому числі.
Добавить в избранное