Бути хорошими батьками прагнуть більшість людей, які мають дітей. За свій не такий довгий час батьківства в 10 років я спостерігаю як змінюється наповнення поняття «хороша мама».
Якщо узагальнити, то як правило це якась ідеальна, правильна (правила десь щопʼять років змінюються), врівноважена мама, яка ВСЕ встигає (перелік ВСЬОГО теж варіює). Але давайте по чесному?
Це образ «про чужі очі». Мама (або батько) – це ж особа ДЛЯ ДИТИНИ. А тому хорошими вони мають бути передусім та загалом саме для свого сина чи доньки. Дитині хіба важлива її правильність чи всевстигаючість?
Дитині важливо , щоб її головні дорослі турбувались про неї. Все. Ось це і буде хороша мама чи тато – той, хто піклується, задовольняє потреби.
А коли мама переймається тим, аби все встигнути чи виглядати в чиїхсь очах хорошою, то чи бачить вона потреби дитини? І тим паче чи може тоді їх задовільнити? Коли всі її дії будуть лише галочками в нескінченному переліку «треба» для того аби відповідати образу хорошості – де тут про дитину?
Відчуваєте зміну фокусу? Центром уваги стає зовсім не дитина, а уже потреби мами..
Тому я пропоную прагнути нам всім бути не хорошими мамами , а чуйними і турботливими. І плекати в собі не образ, а навички, які допоможуть бути уважнішими до потреб дитини та вміння їх задовільняти в здоровий спосіб.
Добавить в избранное