Кожна жінка, незалежно від того, чи планує вона ставати матір’ю, має свої уявлення та переконання про дітей та материнство загалом. Зміст цих уявлень, а також власний дитячий досвід багато в чому зумовлюють бажання чи небажання народити дитину. Сучасне батьківство відрізняється тим, що, незважаючи на всю серйозність і усвідомленість у питанні народження та виховання дітей, у багатьох жінок після появи малюка на світ руйнується дуже багато міфів, уявлень та переконань і про дитину, і про материнство загалом.

Які ж найпоширеніші уявлення про материнство зустрічаються у сучасних жінок і розвіюються після народження дитини.

До материнства потрібно бути готовою

Здавалося б: цілком розумне твердження, в чому тут помилятися? Безперечно, усвідомлене бажання народити дитину – це найважливіший компонент готовності до материнства. Але в той же час реальність життя з дитиною показує кожній жінці, що вона стикається з чимось таким, до чого навіть не підозрювала, що потрібно готуватися. Адже стати мамою – це не просто опанувати ще одну професію або навантажити себе десятком нових хатніх обов’язків. Народити дитину – це відкрити в собі щось досі невідоме, а отже – змінитись самій. Материнство проводить у житті кожної жінки межу «до» і «після», починається новий відлік часу і відбувається переосмислення життя, цінностей, себе… Відносини з чоловіком, з власною мамою та свекрухою, подругами – змінюються часом неймовірно! І ось до цієї кризи відчуття себе підготуватися просто неможливо. Адже це також одна із складових материнства, нової реальності життя з дитиною.

До того ж, підготовка до народження дитини у багатьох мам виглядає у форматі «підготовка до пологів»: зібрати сумки до пологового будинку, купити «придане» малюкові, навчитися різним технікам дихання та базовим основам догляду за новонародженим. А на практиці виявляється, що поява малюка на світ – це лише піщинка в морі з подій, емоцій та обов’язків мами, які доводиться опановувати вже тільки в процесі.

І це не означає, що готуватись зовсім не потрібно! Безперечно, планування та підготовка до народження малюка необхідна. Просто в моменти, коли ви зіткнетеся з чимось, про що навіть не підозрювали, не варто себе докоряти за недостатню підготовку або неготовність до народження дитини. Материнство – це сфера, яку можна осягнути лише шляхом здобування власного досвіду.

Материнство – це «любов з першого погляду»

О, це одне з перших розчарувань новонароджених мам! Існує ідеалістичне уявлення, ніби любов до малюка прокидається з першого погляду в його очі. Але, вперше ставши мамою, – переживши родовий біль і перебуваючи ще фактично в стані зміненої свідомості, рідко яка жінка визнається в почуттях, що миттєво прокинулися до малюка. І це цілком природно, тому що, перш ніж полюбити, необхідно пізнати! Як правило, мами зізнаються, що стали відчувати справжню любов до свого первістка лише тоді, коли навчилися потроху розуміти його, а найголовніше – отримувати від нього «зворотний зв’язок»: бачити як він впізнає маму, усміхається і радіє їй, заспокоюється в неї на ручках, шукає контакту.

Сучасні вчені сходяться на думці, що навіть горезвісний «материнський інстинкт» виникає не за фактом народження та виношування малюка, а внаслідок взаємодії з немовлям. Тому не переживайте, якщо раптом вас не накрило хвилею безмежної любові ще в пологовому залі – ваші почуття до малюка обов’язково виявляться з часом! А якщо новонароджений здається «чужим», «незвичним», «несхожим» і навіть «страшненьким», це не привід лякатися, дорікати собі та навішувати ярлики «горе-матері». Просто вам обом ще потрібен час, щоб дізнатися та звикнути один до одного.

Я така ж, як і раніше

У сучасному цивілізованому суспільстві, на жаль, немає моди на материнство. Ну, вірніше, вона ніби є, але тільки мама в цьому материнстві така картинно-ідеальна, що все встигає, чудово виглядає. Тобто, по суті, нам з усіх боків нав’язується образ «успішної жінки», життя якої не змінилося і на крапельку з народженням дитини! У її житті є все, що і ДО, тільки тепер ще й модний карапуз посміхається на фото у соцмережах. І ця чудо-жінка, боронь Боже!, не перетворилася на «квочку», не додала зайвого кілограма, не стала нудною для друзів, так само вільно веде дискусії на тему останніх тенденцій моди та геополітики. Зізнатися в тому, що окрім підгузків та щеплень молоду маму на даний момент нічого більше так сильно не цікавить якось соромно та немодно, розповідати про те, що найбільша радість за день – це те, що малюк нарешті покакав взагалі непристойно!

І ось часто трапляється так, що народивши дитину, жінка все ще намагається довести собі і оточуючим, що ось вона точно не стане такою «домашньою клушею» у всіх сенсах цього слова. Що ні спосіб життя, ні інтереси, ні цінності в неї не змінилися. І тоді дуже непросто може стати у материнстві. Тому що успішна адаптація до нового життя з дитиною починається саме з усвідомлення того факту, що життя точно змінилося. Воно не стало кращим чи гіршим. Воно тепер просто інше. І жінка вже точно не така, як раніше.

Це не означає, що мама неодмінно повинна забути про всі сфери життя, крім материнства! Але пріоритети та акценти точно зміщуються. Все колишнє життя залишається, просто тепер з’явилася людина, з якою його треба узгодити. І це важливо усвідомлювати ще з планування вагітності. Народження дитини відкриває у кожній жінці нову себе. Досвід материнства перекроює знання про життя і саму себе, переставляє цінності, змінює стосунки. Стати мамою – це не тільки вибудовувати стосунки з новою людиною, це будувати нові стосунки із самою собою.

Материнство – це робота

Дуже часто зустрічається таке формулювання «материнство – це важка робота». Або ще «материнство – найскладніша з професій». Зізнаюся, мені не дуже до душі такі звороти. Тому що це може означати, ніби материнство це щось таке, що можна опанувати досконало. Або закінчити та піти. Або поставити на паузу та взяти відпустку. Ні, материнство – це не професія, не робота, не зміна на заводі. Материнство – це насамперед стосунки! Відносини, які вже ніколи не закінчаться. І на кожному етапі дорослішання дитини ці відносини вимагають перегляду, перевстановлення правил і кордонів, зміни співвідношення контролю та довіри. Перестати бути мамою не можна ніколи. На відміну від роботи, яку можна не прийти, взяти відпустку чи взагалі звільнитися.

Ну і бути мамами ми вчимося все своє життя. Тому що бути мамою підлітка це вже зовсім інше, ніж бути мамою однорічки. А бути мамою двох – зовсім не так, як одієї дитини. Материнство – це статус. Це стан, який змінюється разом із нами і який змінює нас.

Діти – це щастя

Безперечно, діти привносять у наше життя багато щастя. Але є одне “але”, про яке чомусь забувають згадувати. Діти – це не тільки щастя. Материнство дарує нам дуже різні емоції, серед яких також страх, тривога, смуток, роздратування, розпач, жаль, втома, сором, провина… А якщо очікувати від батьківства всепоглинаючого щастя як перманентної радості та задоволення, то може бути також дуже непросто і в цьому самому материнстві, і у відносинах з дитиною.

Важливо усвідомлювати, що в материнстві, як і в будь-яких інших відносинах, буде дуже по-різному. А оскільки батьківство – це, в першу чергу, відповідальність, то крім любові, дитинство і період дорослішання дитини буде супроводжувати тривога та переживання.

А ще діти – це не єдине щастя. Якщо у народженні дитини жінка вбачає свій єдиний сенс і призначення, це накладає величезну відповідальність на дитину. Адже прийти в цей світ, щоб зробити когось щасливим та подарувати сенс життя – це дуже непросте завдання, погодьтеся. І подібне завдання передбачає надто багато очікувань від відповідального за це.

Дитина підросте і стане легше

Кожна мама пам’ятає, що поки виношувала вагітність, у голові крутилася думка: «головне – доносити та благополучно народити». І здавалося, що потім – все! Можна нарешті видихнути та розслабитися. Найстрашніше і найвідповідальніше – позаду! Але, як правило, кожна новонароджена мама в перші місяці життя вже розуміє, що найголовніше і найважливіше – тільки починається. І як тільки вляжуться переживання про пологи, як тільки пройдуть безсонні ночі від кольок чи зубок, нас накривають нові тривоги та турботи, тому що все, з чим ми стикаємося під час дорослішання дитини – завжди вперше. Навіть якщо дитина вже не перша.

І потім знову з’являється надія, що головне – перший рік. А потім уже легше, простіше, зрозуміліше. І ніби з одного боку так і є – мама вже набуває впевненості у своїх силах, навчається найкраще на світі розуміти свою дитину, вона вже не така безпорадна і залежна. У той же час, кожній матері знайомо, що за дитину не можна перестати переживати. Так, градус напруження емоцій спадає, тривога вже не пронизує кожну дію та рішення. Але все одно в міру дорослішання з’являтимуться нові питання та переживання, яких не було до цього. Не дарма ж мудрі батьки вже дорослих дітей кажуть: «Маленькі діти – маленькі проблеми. Великі діти – великі проблеми”. І це просто потрібно усвідомлювати: що у побутовому плані, звичайно, стане легше, коли дитина підросте. Але в переживально-хвилювальному сенсі буде все лише насиченіше!

Та й секрет також у тому, що легше в побутовому плані стає не тоді, коли дитині виповниться рік або малюк спатиме всю ніч, почне ходити або говорити. Легше стає тоді, коли мама навчається жити з дитиною: відпочивати, працювати, готувати, прибирати, подорожувати — і все це разом, а не без нього. Тому що материнство – це вже назавжди, і за великим рахунком це перманентний вихід за межі звичного комфорту – того, як було «до». І коли остаточно упокорюєшся з цим і не чекаєш «коли ж уже?!» – Тоді і настає це “легше”. Коли годування дитини з цілого церемоніалу перетворюється просто на задоволення голоду; коли гра з малюком – це просто спонтанне взаємне задоволення, а не розвиток за інструкцією; коли дитина вписується в життя і ритм сім’ї, а не вся сім’я обертається навколо малюка – його капризів, забаганок та інтересів; коли мама живе з дитиною, а не просто обслуговує її, організовуючи окремий спеціальний дитячий світ – тоді і стає легше. І це може статися і в перший місяць материнства, і в перший рік, а може статися так, що дитина завжди сприйматиметься як складність і обмеження.

Інші мами все встигають

У цьому простому реченні мені хочеться розібрати буквально кожне слово! По-перше, хто вони такі – “інші мами”? На планеті Земля понад 7 мільярдів людей, половина з них – жінки, ще чверть із них, я так гадаю, є матерями. Разом близько 1 мільйона «інших мам». Чи можна взагалі з них скласти хоч трохи приблизний збірний образ? Дуже малоймовірно. За те я точно знаю, що «інші мами» – це такий різноманітний персонаж, який живе в голові у багатьох мам і з яким вони часто порівнюють себе, причому не в кращу сторону.

А по-друге, що саме «всі» встигають ці інші міфічні мами і звідки ми, власне, про це знаємо? Адже за визначенням «все» встигнути не можна нікому, а можна й важливо встигати головне. І це головне у кожної з мільйонів мам – своє. Тому що світ він дуже різноманітний, життєві цінності та підходи у вихованні дітей – теж. І навіть із однокласницями, з якими ми провчилися все наше свідоме дитинство і начебто виховувалися в одному культурному середовищі, у нас часом бувають дуже різні погляди на виховання дітей та розуміння того, що буде для них краще. І це не тому, що хтось розумніший, а хтось дурніший. А тому, що ми різні. І материнство оголює всі найважливіші для нас у житті моменти, і не лише щодо дітей, а й життя загалом. Тому не варто озиратися на всі боки, порівнюючи себе з іншими! У кожної мами свої складнощі, і у кожної свій ресурс з ними справлятися. Адже як багато залишається за кадром і за дверима спальні кожної мами, як сильно часом відрізняється її реальність на фото в соцмережах від щоденної рутини і побуту з малюком.

Я буду правильною мамою

Ідеальною. Най-най! Я дам найкраще своїй дитині. Я не повторю помилок своїх батьків, адже я тепер точно знаю як не можна. Знайомі твердження? Починається все з пошуку ідеального візочка та кращого пологового будинку, покупки найтеплішого зимового комбінезону та найкрасивіших перших суконьок, правильної підготовки до пологів та вибору супер-професійного педіатра. І хочеться все це зробити правильно, як написано в книжках і радять спеціалісти з усього, що тільки можливо, щоб найкраще та найкорисніше/натуральніше, щоб не було жодних сумнівів у тому, що я – хороша мама.

А потім трапляється він! Справжній досвід. Який показує, що навіть найкращий пологовий будинок якихось очікувань може не виправдати, і компетентний лікар розчаровує, і найпродуманіші рішення можуть не призвести до очікуваного результату. І для жінки стає очевидним, що вибрати найкраще – це не гарантія ідеальності. А по-друге, це, в принципі, неможливо. Тому що існує мільйон критеріїв найкращості – і у кожного вони свої. Ну і також у зрілої, дорослої мами з’являється розуміння того, що вона все одно матиме помилки. Тому що апріорі нереально – завжди і все робити правильно. Тому що ми живі – і нам властиво припускатися помилок, і це нормально. Тому що бути ідеальною – не самоціль материнства. І як би ми не намагалися, нашим дітям все одно буде про що розповісти своєму психотерапевту; )

Добавить в избранное