У процесі психотерапії ми часто звертаємось до дитячого досвіду клієнта і розглядаємо які потреби не були задоволені у дитинстві. Деколи клієнти навіть не здогадуються про те, що ці потреби існують і що вони не були задоволені свого часу. Але коли я починаю пояснювати, що ж ховається за кожною з них, дуже часто клієнти починають плакати – вони дізнаються те, що не могли пояснити самі собі багато років, але відсутність чогось точно відчували.
Які ж існують базові психологічні потреби дитини, що ведуть до формування здорових особистісних установок?
Турбота. Піклування: передбачуване, уважне, яке йде не зі страху та тривоги мами, а ПРО дитину та її потреби. І важливо навчитися добре розуміти свою дитину та розрізняти де є дитяча потреба, а де – материнські емоції. Так малюк навчається розрізняти свої потреби та дізнається як можна задовольняти їх. Так він отримує досвід того, що він та його потреби – важливі. Так він пізнає себе на рівні відчуттів, досліджує своє тіло, а також набуває переконання, що світ – щедрий, приймаючий, і, загалом, безпечний.
Прив’язаність. Емоційний зв’язок, безумовне прийняття та любов. Дитина як повітря потребує міцної прив’язаності до батьків, відчуття непорушності цього зв’язку – що б не сталося. Так задовольняється базова потреба у безпеці. Тому ніколи не карайте своїх дітей ігноруванням, не загрожуйте розділенням із ними і ЗАВЖДИ йдіть на контакт першими, якщо раптом щось між вами сталося. Дитині необхідні «очі, які дивляться на неї з любов’ю» (цит. за Олегом Романчуком, семинар “Робота з глибинними переконаннями і проміжними переконаннями у КПТ”) в яких вона бачить своє відображення і навчається розуміти, якою вона є насправді. Так формується її уявлення про себе, свої можливості. Так у неї формується довіра до світу, так вона отримує можливість зростати та розвивати свій потенціал. Тільки з надійної прив’язаності відбувається розвиток, тільки так мозок може вчитися, дізнаватися про нове, пізнавати цей світ.
Крім цього, стабільні стосунки з батьками дають дитині можливість сформувати у дорослому віці глибокі, надійні та довірливі стосунки з іншими людьми. Те, що ми сьогодні так часто спостерігаємо розриви стосунків чи чуємо «мені ніхто не потрібний», це не про самодостатність. Це про невміння бути у стосунках, вибудовувати надійні прив’язаності. Так, це теж навичка. І саме в перші кілька років життя дитини і закладається передумова розвитку цієї навички. Людині потрібна людина. Бути у здоровому зв’язку з іншими людьми, відчувати емоційну близькість – наша потреба на все життя.
Самостійність. Потреба у свободі та автентичності. Це ще одна найважливіша потреба, яка полягає в тому, що дитині з ранніх років необхідно розуміння того, що вона має право на самовираження, на те, щоб проявлятися і виражати себе в цьому світі будь-яким і не відчувати за це засудження та критики. Дитина потребує права на неповторність, спонтанність, автентичність. Ій необхідна впевненість у тому, що вона може пробувати і набувати свого досвіду, говорити «ні», знати свої «хочу і не хочу», не відповідати очікуванням (навіть найкращим і правильним), відчувати і висловлювати свої емоції (навіть найнеприємніші і навіть у бік батьків), бути собою без почуття сорому. Так у маленької людини з’являється переконання, що вона хороша сама по собі, така, як є. Не тільки коли вона буде добре поводитися/вчитися/з’їсть всю кашу/не злить тата, а ЗАВЖДИ. Це, на мій погляд, одне з найважливіших переконань, яке має сформуватися у дитини, щоб бути щасливою.
Кордони. Дисципліна та межі. Ще одна важлива потреба, задовольнити яку, за моїми спостереженнями, сучасним батькам значно складніше, ніж попередні. Багатьом здається, що потреби у любові та прийнятті, а також свободі якось суперечать потребам у межах, але це не так. Наше завдання як батьків не лише огорнути любов’ю, а й «упорядкувати» цей надто великий і незрозумілий світ. Дати відчуття передбачуваності через режим і ритуали, дати межі, які не про обмеження, а про позначення простору, де бути різним можна і безпечно.
Наша свобода закінчується там, де розпочинається свобода іншого. “Мої потреби важливі, але й потреби інших теж важливі”. І цю аксіому дитині необхідно щепити з ранніх років, тоді у неї сформується вміння вибудовувати близькі відносини з людьми, здатність до самоконтролю та емоційна саморегуляція, вміння помічати не тільки себе в контакті та зважати на почуття інших людей. Задоволення цієї потреби веде до розвитку соціального та емоційного інтелекту дитини, формує в неї вміння приймати обмеження цього світу (які є! І здатність усвідомлювати це і приймати цей факт, змирятися з неминучістю – одна із застав психологічної зрілості та стійкості особистості).
Автономія. Потреба в сепарації і при цьому підтримці. Дитина в міру дорослішання потребує дедалі більшого відділення, дотримання свого шляху, реалізації свого призначення. І в цьому непростому процесі індивідуації вона так гостро потребує підтримки, відчуття права на помилки, надійної опори за потреби. Неможливість задовольнити цю потребу призводить до злиття, невміння вибудовувати особисті межі, страху перед великим і невідомим світом, побоюванням не впоратися з труднощами на життєвому шляху. Такі люди потім весь час потребують когось як психологічної «милиці»: партнера, друзів, компанії.
Задоволення цієї потреби веде до можливості сформувати опору на себе, вибудовувати здорові кордони, слідувати своїм шляхом без почуття провини, сорому і страху.
Немає єдиного, універсального переліку дій, щоб напевно задовольнити все перелічене вище. Тому що діти вже приходять до нас з якимось своїм унікальним особистісним кодом і це вже питання чуйності батьків в тому, щоб розпізнати, зрозуміти та відчути як саме ці потреби будуть задоволені у кожної конкретної дитини. Важливо передусім віднайти контакт із собою – це головна умова хорошого контакту зі своєю дитиною. Дізнатися як саме ви можете розвивати емоційну сферу дитини можна на курсі “Емоційне виховання”.
Якщо ж ви виявили, що ваші базові психологічні потреби не були задоволені, отримати необхідний досвід можливо в особистій терапії.
Добавить в избранное