Поняття «емоційне вигорання» пов’язують зазвичай із професійною діяльністю людей, робота яких передбачає велику відповідальність, регулярне й інтенсивне спілкування, сильну емоційну причетність.

Сучасна ж мама в декреті — це просто-таки квінтесенція відповідальності, емоційної залученості й нон-стоп-комунікації з немовлям. І хоча материнство — не професія, жінки в декреті справді перебувають у групі ризику емоційного вигорання.

Ознаки емоційного вигорання у мами в декреті

Ейфорія й тривоги перших місяців життя з малюком поступово змінюються звичною рутиною. Мама вже призвичаїлася до нового статусу й нового способу життя, і її будні стають схожими на «день бабака»: режим, готування, прибирання, цілодобове пильнування — сну, апетиту, здоров’я, безпеки дитини. Без перерв і вихідних, дні зливаються в один великий рутинний процес без кінця і краю. Жінка починає відчувати втому, дедалі виразніше даються взнаки власні незадоволені потреби (сну, відпочинку, комунікації), і тоді можуть з’явитися перші ознаки виснаження. Більшість мам у декреті, які не мають допомоги з дитиною й підтримки чоловіка, до шести-восьми місяців перебувають у першій фазі емоційного вигорання — стенічній (напруга, стадія витримування). Вони відчувають втому, роздратування, невдоволення, часом безвихідь або агресію, але ще вистачає сил опанувати себе й доглядати за малюком. У цей період настає усвідомлення, що материнство — це зовсім не так, як вона собі уявляла, можуть з’являтися думки «чи не поспішила я?», жінка може почати зриватися на дитині.

Якщо ситуація погіршується, ресурси мами вичерпуються і не поповлюються, виникає ризик переходу на наступну стадію — астенічну (стадія невитримування), коли з’являються відчуття бігу замкнутим колом, думки «я не даю собі із цим ради», «я більше не можу», бажання все кинути і втекти. У жінки в астенічній стадії вигорання може зникнути апетит, порушується сон (неможливо прокинутися зранку або мучить безсоння вночі), можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, знижується імунітет, зникає сексуальне бажання, часом навіть виникає відраза від самої лише думки про фізичну близькість, агресію змінюють апатія і часті сльози. Мама стає «холодною», не виявляє емоцій до своєї дитини, дитяче лепетання й нові досягнення вже не зворушують і не тішать, догляд за малюком здійснюється автоматично, байдужо.

В особливій групі ризику розвитку емоційного вигорання в декреті опиняються жінки у великих містах, які живуть далеко від батьків, звикли до активного способу життя, опинилися в ізоляції від друзів та звичного кола спілкування, більшість часу проводять наодинці з дитиною. Особливо нелегко жінкам, діяльність яких була пов’язана з інтенсивним спілкуванням, ефективністю, досягненнями, конкретними результатами. У групі підвищеного ризику розвитку емоційного вигорання також мами діток, які мають проблеми зі здоров’ям, і ті, хто переживає конфлікти й нерозуміння у стосунках із чоловіком.

Емоційне вигорання — «нова сучасна хвороба»?

Часто можна почути, що емоційне вигорання мам у декреті (втім, як і післяпологова депресія) — це така новомодна хандра сучасних жінок, розпещених благами цивілізації. Безперечно, у порівнянні з нашими бабусями-прабабусями, нам живеться помітно легше, комфортніше й безпечніше (як полегшили нам життя самі лише підгузки й пральні машини!). Та водночас прогрес має й зворотній бік медалі — більшість нинішніх мам після пологового будинку опиняються у своїй окремій квартирі наодинці з немовлям, цілком і повністю відповідаючи за його здоров’я, безпеку й нормальний розвиток (часто — за рахунок власних потреб). А такого не було ніколи за час існування людства — люди завжди жили великими родинами, громадами, допомагаючи й підтримуючи, розподіляючи відповідальність за виховання дітей. Сьогодні ж левова частка відповідальності — на мамі. Це вона обирає пологовий будинок, лікаря, вирішує чи робити щеплення, які речі купувати, до якого садочка й коли віддавати, у скільки років до школи вести. І це ще один «бонус» цивілізації — право вибору і, власне, сам вибір. Це, безперечно, чудово, коли є можливість обрати те, що підходить саме тобі, а не погоджуватися на єдиний можливий варіант, але ж після вибору завжди настає відповідальність. І виникає почуття провини як наслідок «неправильного» вибору, а ще — почуття відповідальності й страх зробити щось не так.

До того ж ми живемо в часи яскраво вираженого дитиноцентризму — коли життя і здоров’я дитини є великою цінністю. Сучасні знання про те, як період раннього дитинства впливає на подальше життя людини, покладають на маму відповідальність вже й за її психологічне благополуччя. І в такому ритмі навантаження, особливо коли немає фізичної допомоги, емоційне перенапруження і вигорання практично неминучі.

Профілактика емоційного вигорання

Усім відомо, що профілактика ліпша за найкраще лікування. А тому сучасні мами (а також їхні сім’ї!) мусять пам’ятати, що ризик емоційного вигорання справді існує, тому необхідно вживати заходів, аби не допустити цього. Що важливо робити, аби не опинитися в групі ризику?

1. Розподіляти відповідальність. Ще в період вагітності долучайте майбутнього тата до ухвалення рішень — обговорюйте разом, у якому пологовому будинку народжувати, якого візочка купувати, спільно вивчайте інформацію про малюка, відвідуйте курси майбутніх батьків. Також подбайте про те, щоб знайти фахівців (педіатрів, неврологів, психологів, консультантів з грудного вигодовування), до яких ви зможете звертатися, якщо вас щось турбує стосовно дитини, — так ви зможете розділити відповідальність і трохи зменшити напругу.

2. Просити про допомогу. У період після народження дитини відбувається перерозподіл функцій та обов’язків членів сім’ї, і перш ніж вони стануть звичними для всіх, важливо говорити про те, чого б вам хотілося, а не очікувати за замовчуванням. Обговоріть можливі варіанти допомоги з боку бабусь і дідусів, тіток і хрещених, подруг і сусідок — немає нічого поганого в тому, щоб покладатися на своє найближче оточення в такий особливий і вразливий період. Головне — чітко проговорити, в чому ця допомога може полягати, щоб це було комфортно всім учасникам процесу.

3. Пам’ятати про свої потреби. Не забувайте задовольняти свої базові потреби: в їжі, сні, гігієні, відпочинку. Нехай це буде звичайна каша замість обіду з трьох страв, п’ятихвилинний душ, а не година у ванні, сон із дитиною в незручній позі, а не окреме ліжко, але буде. Всі ці обмеження — не назавжди, але в перший рік материнства часом доводиться жертвувати вже звичним комфортним життям, проте не основними своїми потребами.

4. Розподіляти пріоритети. Одна з причин, з якої в мам розвивається вигорання, — це прагнення жити так само, як до народження малюка. Все встигати, виглядати як раніше, бути в курсі всіх подій — неможливо, і це треба прийняти. Тепер на перший план виходить материнство, тому пріоритети зміщуються. У когось — тимчасово, у когось — назавжди. І маємо пам’ятати, що в перші рік-два після народження дитини найважливіше — це здоров’я малюка і його мами, решта може почекати.

5. Дбати про своє тіло. Вагітність, пологи і перший рік материнства — це дуже велике навантаження для організму жінки: ми виношуємо, вигодовуємо, у нас багато тілесного контакту. Не вимагайте від себе одразу після пологового будинку повернення до колишніх форм і не занадто навантажуйте себе фізично. Краще, якщо це буде посильне навантаження у вигляді басейну, танців або пілатесу. Якщо немає можливості кудись ходити, танцюйте вдома разом із малюком, робіть вправи з дитиною замість гантелей, влаштовуйте пробіжки з візочком. Також не забувайте щодня присвячувати собі 10-15 хвилин часу в тиші й на самоті — без гаджетів і зайвого шуму.

6. Спілкуватися. Один з дефіцитів, який відчуває мама в декреті, — комунікативний: часто жінка, йдучи в декрет, втрачає звичне коло спілкування, тим більше якщо близькі подруги ще не стали мамами. А спілкування — це теж важлива жіноча потреба, тому намагайтеся шукати нові знайомства: зареєструйтеся на форумах для мам, відвідуйте заходи для жінок у декреті (на щастя, у великих містах це вже не рідкість), знайомтеся на дитячих майданчиках з іншими мамами, запрошуйте в гості подруг.

7. Вносити розмаїття. Багато жінок у декреті зізнаються, що в їхньому житті не відбувається нічого цікавого — все рутинне й передбачуване. Намагайтеся самостійно створювати для себе події й новини: обирайте різні маршрути для прогулянок, обов’язково організовуйте бодай раз на тиждень виїзд за межі свого мікрорайону, проводьте заходи спільно з іншими мамами, експериментуйте з новими стравами. Головне — не знецінювати свій новий досвід, не порівнювати своє життя з картинками із соцмереж і шукати сенс у тому, що відбувається тут і тепер.

Декрет — чудовий час для перезавантаження, переоцінки цінностей і навіть виявлення в собі нових здібностей. Проте все це стане можливим, лише якщо дотримуватися «правил безпеки» й пам’ятати про те, що турбота про дитину починається з турботи про себе.

Стаття написана для газети Дзеркало тижня

FavoriteLoadingДобавить в избранное

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Лимит времени истёк. Пожалуйста, перезагрузите CAPTCHA.