Сьогодні вважається добрим тоном бути усвідомленими батьками. Готуватися до народження дітей, підходити до планування сім’ї з усією серйозністю. Загадувати знак зодіаку майбутнього чада, вибирати “найкращий” час для того, щоб завагітніти, готуватися до зачаття і таке інше. Але, ставши мамою, розумієш, що попри всі приготування і навчання, є те, до чого ти точно не будеш готова.
Деякі з моїх бездітних поки що подруг часом вимовляють щось на зразок “я ще не готова до материнства!” Господи, та хіба до нього хоч хтось хоч колись буває готовий?! Це величезна помилка, ілюзія – що до цього всього можна бути готовою! Не можна свідомо зважитися на все те, що на нас чекає на шляху материнства! Ми не можемо бути готовим до того, про що навіть не здогадуємось… Біль пологів, безсонні ночі, втома? О боги! Та це тільки мікроскопічна і найлегша частина тяжкості материнських буднів! Як можна бути готовим до того болю, який іде у навантаження до безмежної любові до дитини? Готовий до тієї кількості сліз, яка кожна мама проллє?.. Як можна бути готовою до тих уроків, які піднесе нам материнство та наші діти? Як, чорт забирай, можна бути готовою до тих емоцій і переживань, які нас чекають і про які ми і собі не завжди наважимося зізнатися: роздратування, страхи, розпач, провина, думки “може ми поспішили”?.. А це все неодмінно буде, за довгі роки материнства – і не один раз. І ми навіть не здогадуємося скільки разів буде завмирати наше серце в тривозі і болю за свою дитину, скільки молитов прочитає навіть невіруюча мама за свою кровинку протягом життя… І будуть образи і рани, бо найбільше ми ранимося об найближчих. Ми ніколи не знаємо наперед своєї долі, не знаємо який Шлях належить пройти нашим діткам. Але на ньому точно будуть зради, біль, помилки. За які вболіватиме і материнське серце. І все це також – невід’ємна частина материнської долі.
А ще нам належить зруйнувати багато своїх ідеалізацій, адже діти-основний механізм для цього) Скільки “я ніколи не…” майбутніх мам розбиваються об реальність у перший же рік материнства! І про скільки своїх емоцій, слів, вчинків щодо дітей нам доведеться жалкувати.
Нас не готують до того, що це складно, це правда неймовірно складно – бути мамою! І не про перші безсонні місяці насправді мова… Нас не готують, що до цього не можна підготуватися. Ніколи не буде 100% впевненості, відповідного рівня доходів чи необхідної стабільності. І ось всі ці інструкції про те “як виховувати” – взагалі ні про що. Тому що я на собі знаю, що всі ці знання з тижпсихологом як вишенькою на торті не допомагають, коли ти стикаєшся зі своїм батьківським роздратуванням, безсиллям або відчаєм, коли ти знаєш, ти точно ЗНАЄШ як правильно, але не можеш інакше в даний конкретний момент – не можеш. Бо жива. Тому що буває і боляче, і складно. Як і всім живим. І це не означає, що ми відмовилися б від своїх дітей чи материнства в цілому, але ми точно навіть не підозрювали, що на нас чекає. І тим більше не були до цього готові. І ніколи не буває моменту, коли можна видихнути та заспокоїтися “Ну все, я впоралася”. Тому що це назавжди. Поки ти жива.
І я дуже не люблю цього банального кліше “діти – це щастя”. Тому що це неправда. Діти та материнство – це зовсім різні, часто амбівалентні емоції. І щастя тут справді багато, для мене воно – найщасливіше щастя з усього пережитого. Але материнство дарує абсолютно різноманітний букет емоцій та переживань, які перетворюються на спеції, що приправляють наші будні та додають їм смаку справжнього, повного життя. І як би добре ми не готувалися стати батьками, ми точно ніколи не готові на 100%. Тому що ми навіть не здогадуємось, яким цей досвід буде для нас.
Материнство-це найдивовижніший досвід для жінки. Тільки ставши мамою вона може дізнатися про неймовірні можливості свого тіла, свідомості, свою здатність любити і піклуватися, відчути в собі тваринні, первісні інстинкти. І до цього не можна підготуватись. У це можна тільки пірнути як у вир, це стрибок на довіру – своїй інтуїції та жіночій природі, своєму чоловікові, своїй долі.
Ось як це – бути мамою.
